Годинник війни: життя в часі, зламаному війною
Наприкінці четвертого року повномасштабного російського вторгнення в Україну у Цюриху відкрилася фотовиставка «Годинник війни». Платформа «Швейцарія для всіх» розповідає про швейцарсько-український проєкт, що досліджує плин воєнного часу.
Виставка «Годинник війни» — це 30 авторів і 144 світлини. 24 кольорові постери у дванадцяти тематичних розділах фіксують втрати, спричинені війною. Водночас колажі з цифрового архіву «Українського фотощоденника» утворюють нові, виразні візуальні композиції, показуючи життя людей в Україні далеко від фронту. У фокусі опиняється не гіркота втрат, а любов людини до життя: діти навчаються попри виття сирен, люди допомагають одне одному, намагаються врятувати свої домівки, домашніх улюбленців і природу довкола. Так постає візуальний щоденник людської стійкості, пам’яті та надії.
Український фотощоденник: колективний погляд зсередини
Швейцарсько-український проєкт «Український фотощоденник» з’явився восени 2022 року з ініціативи швейцарського фотографа Патріка Люті (Patrick Lüthy) після його поїздок в Україну в перший рік повномасштабної війни. Ідея була водночас драматично складною й радикально простою: дати можливість будь-якій людині в Україні — професіоналу, аматору, дитині — безкоштовно розміщувати свої фотографії в інтернеті та таким чином фіксувати воєнну реальність.
Для Маї Макєєвої цей проєкт став не лише професійним, а й глибоко особистим. Фотографка й дослідниця історії фотографії, родом з Одеси, вона понад десять років працює з образом — від сюрреалістичної та концептуальної фотографії до документальних і соціальних проєктів. За першою освітою лікарка-терапевтка, вона особливо тонко відчуває внутрішні стани людей і вміє перекладати їх на візуальну мову.
«У листопаді 2022 року я прочитала оголошення у Facebook, що швейцарський фотограф Патрік Люті шукає контакти в Україні для свого проєкту, — розповідає Мая Макєєва по телефону з Одеси. — Ми листувалися англійською, іспанською, українською і російською. Особисто вперше зустрілися в березні 2023 року в Барселоні, де я разом з іспанськими митцями курирувала відеовиставку українських художників «Ностальгія за втраченою рутиною». Тоді ж обговорили з Патріком і нашу майбутню виставку».
Зображення за зображенням хроніка воєнних років поступово перетворилася на унікальний цифровий архів повсякденності, побаченої очима людей з різних регіонів України. Перша виставка з архіву «Українського фотощоденника» об’єднала влітку 2023 року в Одесі кілька десятків світлин авторів різного віку й рівня майстерності: професійних, аматорських, дитячих. А восени до Одеси приїхали Патрік і швейцарський фотограф Урс Бухер (Urs Bucher).
Ідея більш цілісної й концептуальної виставки зосередилася на конкретному відчутті.
«Нова концепція народилася з усвідомлення, що війна змінює звичні поняття мирного життя. Дім під час війни перестає бути безпечним. Дитинство — безтурботним. Майбутнє — захищеним. Водночас життя в Україні триває. Дванадцять розділів експозиції покликані зафіксувати, як на місці зруйнованого постає нова, крихка жива реальність», — пояснює Мая.
Поэт Осип Мандельштам родился 14 января 1891 года в Варшаве. 12 октября 1938-го его, приговоренного к пяти годам лагерей за...
Кантон Гларус (нем. Glarus, фр. Glaris, итал. Glarona, ромш. Glaruna) расположен в восточной Швейцарии на площади 685,4 км², окружен со...
Второе поколение мигрантов часто между культурами. О чем кричит рэп? Кто голоса поколения? Какой бы рэп для учебника отобрали? Почему...
Унтервальден (нем. Unterwalden, фр. Unterwald) или «подлесье» – историческое название бывшего кантона и территории в Центральной Швейцарии, к югу от...
«Тихо в чаще можжевеля по обрыву. Осень - рыжая кобыла - чешет гривы. Над речным покровом берегов Слышен синий лязг...
Почему театр важен в жизни детей? Как увлечь ребенка театром? И почему детям полезно выступать на сцене? Чтобы ответить на...
2015 год мы встретили в Украине. И не перед телевизором, а проехали на автомобиле от Харькова до Киева. Дороги были...
Вокруг улыбки, смех, объятия. В нарядно убранном холле большого зала Хорген (нем. Horgen ZH) на западном побережье Цюрихского озера -...
Так з’явився «Годинник війни».
Рух спротиву і надії
У 2023-2024 роках Мая співпрацює з компанією IMAGOpress, яку Патрік Люті заснував в Ольтені ще 1988 року, і стає сполучною ланкою між швейцарською ініціативою та українськими авторами. Макєєва допомагала знаходити в Україні фотографів, значущі теми, робила знімки й записувала історії.
Зокрема — про одеського художника й архітектора Сергія Вукуленка, який створив для Херсона із уламків російської військової техніки скульптуру «Тризуб»; нині Сергій служить у ЗСУ.
Або про 50-річного мешканця Запоріжжя Юрія Арсланова, який втратив слух унаслідок фронтової контузії — людей із подібними травмами нині в Україні багато. Та можна втратити слух і зберегти людяність: Юрій служить капеланом у Національній гвардії України.
Патрік Люті також багато фотографував в Україні.
У київському реабілітаційному центрі «Адоніс» швейцарський фотограф зняв серію «Солдати в процесі відновлення».
«Залежно від тяжкості поранення військовий може пройти від 2 до 8 стаціонарних реабілітаційних циклів на рік. Вартість 14-денного циклу сягає 41 500 гривень (близько 1060 швейцарських франків). Україна надає цю послугу пораненим солдатам безкоштовно», — писала тоді Макєєва для «Українського фотощоденника».
А три десятки світлин Люті з одеського притулку для людей, які втратили домашній затишок і дах над головою, склали епізод «Вулиця Дальницька, 50/33». Благодійна служба Depaul Ukraine, як частина міжнародної мережі, працює в Україні з 2007 року, і Швейцарія також бере в цьому участь.
Або «Коти — графіті». За роки війни вуличне мистецтво в Україні стало інструментом спротиву і надії. Можливо, серед найбільш відомих у цьому русі — Денис Вайт, художник із графіті-колективу LBWS_168. Безліч його фірмових котів «розбрелися» стінами міст від Миколаєва і Херсона до Харкова і Краматорська. В Одесі мотив «приручили» вуличні художники групи «Коти LBWS_168». У листопаді 2024 року Денис зафіксував Патріка Люті на одній з одеських вулиць в образі кота з фотоапаратом.
Сьогодні на сайті www.ukrainianphotodiary.org (Ukrainisches Fototagebuch) зібрано близько 50 000 зображень авторів з усієї України — фотографії, відео, дитячі малюнки, а також близько чотирьох десятків історій.
Фотохроніка як дія
Для експозиції «Годинник війни» з «Українського фотощоденника» відібрали півтори сотні світлин різних фотографів: Патріка Люті, Маї Макєєвої, Урса Бухера, Наталії Михайленко, Ади Загородної, Володимира Матвійчука, В’ячеслава Онищенка, Лери Лесик, Каті Москалюк, Петра Чекаля та ще двадцяти авторів (повний список — тут). Уперше виставку у Швейцарії показали в лютому 2024 року в Художньому музеї Ольтену, який профінансував і видання фотоальбому. Згодом «Годинник війни» побачили у Санкт-Галлені, Курі та австрійській комуні Альтах.
На знак солідарності з українцями і Україною простір для «Годинника війни» надається на громадських засадах — так само і у цюрихському культурному центрі Photobastei. На вернісажі організаторів, партнерів і гостей теплими словами привітала аташе з питань культури Посольства України у Швейцарії Марія Хаген. А Український хор у Швейцарії Perespiv під керівництвом диригенток Зоряни Мазько і Франциски Велті (Franziska Welti) виконав ліричні українські пісні.
«Годинник війни» — водночас і виставка, і дія. Кошти від продажу фотоальбомів і пожертви спрямовуються на допомогу постраждалим від війни в Україні: вдовам загиблих військових, людям похилого віку в прифронтових районах, людям із тяжкими захворюваннями. Кожен випадок задокументовано і він стає продовженням проєкту — вже за межами виставкових залів.
Час, зламаний війною
Сьогодні — 1433-й день жорстокого російського вторгнення в Україну. Військова агресія Росії проти України триває 12 років: вона почалася з передислокації російських військ до Криму і підтримки сепаратистів на Донбасі. Водночас інформаційні атаки не припиняються з 2004 року, коли після Помаранчевої революції Україна обрала шлях європейської інтеграції. Повсякденний хід війни задає швидкість новин. А «Годинник війни» вимірює миті співчуттям. Виставка показує людей, які живуть, люблять і творять у зламаному часі, щоб мирне життя стало сильнішим за війну.
«Годинник війни» відкрито до 22 лютого 2026 року в Photobastei Zurich (Sihlquai 125). Середа і неділя — з 12:00 до 18:00, з четверга по суботу — з 12:00 до 21:00; щосуботи о 14:00 — екскурсія з гідом. Вхід вільний.
Метою виставки є підтримка населення України через благодійні внески. «Годинник війни» можна замовити, друкувати і показувати в будь-якій країні світу. Матеріали виставки доступні в цифровому форматі високої якості. Файли для друку надаються безкоштовно. Засновники «Українського фотощоденника», який неодноразово подорожував Україною, також пропонують відеопрезентацію виставки з супровідною інформацією.
- Часы войны: жизнь в сломанном войной времени - 26 января 2026
- Годинник війни: життя в часі, зламаному війною - 26 января 2026
- Стихи как надземный переход: Ирина Юрчук о языке и жизни - 19 января 2026
Ілюстрації:
На фотовиставці «Годинники війни». Photobastei Zurich, 15 січня 2026 р. (© forall.swiss)
Поделитесь публикацией с друзьями