«Час підльоту». Фільм про народження нової України
Четвертий рік повномасштабної війни України за свободу і незалежність проти держави-агресора росії. Загальна кількість жертв російського вторгнення давно перевищила мільйон. Новий документальний фільм режисера Віталія Манського «Час підльоту» знято в Україні, далеко від фронту. У світовий прокат він виходить із субтитрами різними мовами. Окрім російської.
Прем’єра «Часу підльоту» відбулася цього лютого на 75-му «Берлінале». Потім фільм показали на кінофестивалях у різних країнах. Коротко про автора. Віталій Манський — львів’янин. Третину століття працював у радянському та російському кінематографі. Його творчість відзначено сотнею нагород і премій. Президент Міжнародного фестивалю авторського документального кіно Artdocfest, член Американської кіноакадемії «Оскар», Української кіноакадемії «Золота дзиґа». Манський з 2014 року живе в Латвії. Artdocfest поза межами росії — з 2022-го.
«Час підльоту» 2 листопада завершить у Цюриху програму «Віталій Манський: Кіно як демократична взаємодія». Протягом жовтня кінотеатр Filmpodium представив ще дев’ять робіт майстра: «Приватні хроніки. Монолог» (1999), «Наша Батьківщина» (2006), «Батьківщина або смерть» (2011), «Труба» (2013), «У променях сонця» (2015), «Рідні» (2016), «Свідки Путіна» (2018), «Горбачов. Рай» (2020), «Східний фронт» (2023). Їх та інші документальні історії можна переглянути на Artdoc.media, де доступно понад 3000 фільмів.
«Швейцарія для всіх» переглянула «Час підльоту» на X форумі вільної культури СловоНово в жовтні в Чорногорії. Оператори Роман Петрусяк, Олексій Лєсков і Віталій Манський (друга камера) знімали життя Львова сто днів — від літа 2022-го до весни 2024-го. Вийшло понад двісті годин зйомок, після монтажу — три. Що незвичного в кіноповісті про життя людей українського міста, віддаленого від лінії фронту майже на шістсот кілометрів?
Перший ракетний удар по Львову після початку російського вторгнення був 18 березня 2022 року. Відтоді 700-тисячне місто на заході України, як і вся країна, постійно перебуває під загрозою російських обстрілів. Балістична ракета долітає до Львова менш ніж за шість хвилин. За відкритими даними, за 1340 днів російського вторгнення у Львові та області внаслідок обстрілів загинули щонайменше 68 мирних жителів, 276 поранено.
Україна дванадцятий рік захищає життя людей, свободу і незалежність від агресора-росії. Кількість військових поховань на Марсовому полі Личаківського цвинтаря Львова наближається до тисячі. Четвертий рік поспіль військові похорони відбуваються майже щодня. Жалобну церемонію супроводжує духовий оркестр Військової академії імені гетьмана Петра Сагайдачного. «Коли у 2022-му я працював над фільмом «Східний фронт» і пізніше — над «Залізом», то їздив через Львів і зупинявся в родичів на кілька днів. І щоразу бачив військові похорони. Ховали різних людей, а оркестр — той самий. Музиканти стали для мене близькими і знайомими в рідному місті. Так виник задум знімати протягом року життя військового оркестру. До цього додалося життя цвинтаря», — розповів Манський 9 жовтня на СловоНово в Тіваті.
У «Часі підльоту» говорить музика, музиканти військового оркестру, працівники кладовища, школярі, ветерани війни чи, наприклад, гід, який супроводжує туристів. Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла зазнав пошкоджень від бомбардувань Львова під час Другої світової війни в 1939-му, 60 років використовувався як книгосховище. Барокову святиню XVII століття відновили до 20-річчя Збройних Сил України, у 2011-му. Тут здійснюють богослужіння, таїнства, хрестять, вінчають і відспівують.
«В России сейчас очень трудно. Тот, кто не сидит в тюрьме, сам несвободен и скован цепями страха», - пишет из...
427 книг ютятся на полках согласно цветовой гамме. В доме с человеком живут попугай и собака. «Я всегда был один,...
Новый год – новая жизнь, а хорошее начало – половина дела, учит народная мудрость. Сохраняя традиции, образовательный центр «Матрешка» совместно...
За годы войны в России появился особый язык: некрояз. Люди научились говорить о войне и смерти, не называя их по...
В черногорском Тивате во вторую неделю октября прошел X форум свободной культуры СловоНово. «Швейцария для всех» пять лет дружит с...
Вил Мирзаянов разрабатывал нервно-паралитическое отравляющее вещество «Новичок». Сейчас бывшему советскому химику 90 лет, с 1995 года он живёт в США....
«А вы убивали людей?» Во вторник в Цюрихе показали художественный кинофильм украинской режиссера и писательницы Ирины Цилых «Я и Феликс»....
Кантон Гларус (нем. Glarus, фр. Glaris, итал. Glarona, ромш. Glaruna) расположен в восточной Швейцарии на площади 685,4 км², окружен со...
Форум свободной культуры СловоНово объединяет в Черногории творческих людей, в основном с советским и российским прошлым и эмигрантским настоящим. Среди...
Глядач бачить, як жалобний кортеж рухається від Гарнізонного храму. Погляд крізь скло. Перехожі завмирають уздовж вулиці, схиляють коліно в скорботі. Ритуал установлений віковою традицією і законом як данина шани людині, яка захищала життя людей і незалежність України ціною власного життя. Сюжет повторюється: грає оркестр, міські вулиці, портрети загиблих, зниклих безвісти і полонених, цвинтар, силуети й обличчя живих, імена й обличчя полеглих. У палітрі багато жовтого, блакитного, зеленого, червоного та інших кольорів.
В міській адміністрації вручають нагороди родичам полеглих захисників України. Говорять, де людина загинула і коли: 2014 рік, 2017-й, 2020… За цей час у Львові народилися, виросли і пішли до школи діти, які не знають миру. Люди сидять у кав’ярнях. Йдуть на роботу. У театрі — вистава. День Героїв. На мішені в парку розваг — обличчя путіна. Львів живе в тіні війни. Коли її завивання врізається сиреною у звуки міста, життя завмирає. Глядачі почують жахливий грюк близького вибуху. Побачать городян, які відновлюють зруйноване, щоб життя міста з тисячолітньою історією тривало.
Минають доби, місяці, пори року. А сюжет повторюється: грає оркестр, міські вулиці, портрети загиблих, зниклих безвісти і полонених, кладовище, силуети й обличчя живих, імена й обличчя полеглих. Жовтий, блакитний, червоний, чорний та інші кольори. Навпроти кладовища на вулиці Мечникова — пологовий будинок. Глядач побачить новонароджену дівчинку. Нову українку. І буде Новий рік — наскрізна тема у творчості Манського, який перетворює реальність на метафору: небу нової України необхідний надійний захист від війни.
Якщо відкинути суто військовий контекст, то «підльот» — це відрізок часу, за який долається повітряна відстань: уже не на землі, але ще в небі. Слово означає і загрозу, і визволення від неї. Часовий інтервал до можливого удару ракети й переживання цього людиною. Тому назва фільму, попри всю воєнну очевидність, звучить метафізично. Режисер ніби знімає мірку з людського життя і запитує: а що, як «підльот» — не про очікування смерті, а про незламність і подолання страху, про усвідомлення свободи.
Після перегляду Віталій Манський відповів на запитання глядачів.
— Повсякденність війни водночас катастрофічна й оптимістична, — сказав режисер. — Багато яскравого залишилося в архіві. Наприклад, ми зняли Львівський напівмарафон Незламності. Разом із професійними атлетами бігли люди на протезах, серед них ветерани війни і діти, які проходили реабілітацію в Національному центрі UNBROKEN Ukraine. Бігла дівчинка, що втратила обидві ноги під час російського бомбардування вокзалу Краматорська.
(По вокзалу Краматорська росія вдарила двома ракетами 8 квітня 2022 року, 52 людини загинули, 109 були поранені. — Прим. ред.)
— Ви відомі як радянський і російський режисер. Як вас сприймають в Україні?
— В Україні мені кажуть: ти єдиний росіянин, з яким ми можемо випивати. Я не вважаю себе росіянином. Я народився і виріс у Львові. Уся наша родина з України: Львів, Одеса, Севастополь, Донбас і Крим. Племінника в 2022-му знову призвали до ЗСУ, він із 2014-го захищав Україну. Ставлення до цього в родині тоді було складним. Я про це зняв фільм «Рідні». Родичка Аня у Львові говорить на камеру про окупацію Криму, роблячи при цьому манікюр: «Крим — шкода, а Донецьк нехай беруть». За останні роки багато сімей отримали «похоронки». Українці підтримують одне одного, і є довіра. Наприклад, для зйомок потрібно дозвіл. Ми хотіли зняти військовий парад у Москві для фільму «Залізо». Не вийшло, і документи не допомогли. А в Україні ми мали всі дозволи і жодного разу не довелося їх показувати.
— Як склалися долі музикантів?
— За тиждень до «Берлінале» всі музиканти військового оркестру отримали розпорядження бути готовими до відправки на фронт. З того часу кількох молодих відправили на фронт, решта — під наказом.
— «Час підльоту» покажуть в Україні?
— Узимку буде невеликий прокат у різних містах, передусім у Львові. Але насправді Україна й так живе у цьому кіно…
427 книг ютятся на полках согласно цветовой гамме. В доме с человеком живут попугай и собака. «Я всегда был один,...
Вил Мирзаянов разрабатывал нервно-паралитическое отравляющее вещество «Новичок». Сейчас бывшему советскому химику 90 лет, с 1995 года он живёт в США....
«В России сейчас очень трудно. Тот, кто не сидит в тюрьме, сам несвободен и скован цепями страха», - пишет из...
«А вы убивали людей?» Во вторник в Цюрихе показали художественный кинофильм украинской режиссера и писательницы Ирины Цилых «Я и Феликс»....
Новый год – новая жизнь, а хорошее начало – половина дела, учит народная мудрость. Сохраняя традиции, образовательный центр «Матрешка» совместно...
Форум свободной культуры СловоНово объединяет в Черногории творческих людей, в основном с советским и российским прошлым и эмигрантским настоящим. Среди...
Кантон Гларус (нем. Glarus, фр. Glaris, итал. Glarona, ромш. Glaruna) расположен в восточной Швейцарии на площади 685,4 км², окружен со...
В черногорском Тивате во вторую неделю октября прошел X форум свободной культуры СловоНово. «Швейцария для всех» пять лет дружит с...
За годы войны в России появился особый язык: некрояз. Люди научились говорить о войне и смерти, не называя их по...
— Як знайшли гроші на фільм?
— Якщо жити за чинною схемою фінансування в Європі, то такого фільму ніколи не зробиш. Я зазвичай починаю знімати без грошей. «Час підльоту» ми зняли за підтримки Латвії, Чехії, України. За копродукцією йду після того, як нас підтримує Латвійський національний кіноконцерн. Зараз, наприклад, знімаємо фільм в Одесі. За дві експедиції відзняли 90% матеріалу і лише тепер подали заявку на латвійські кошти. Якщо не дадуть — усе одно робитиму, інакше безглуздо.
— А хто чи що визначає потрібність фільму?
— Гадаю, що загальної потрібності не існує. На мій погляд, коли пересічний європеєць отримує інформацію про війну на сході України, він бачить чужий образ, не близький йому. Не такий далекий і екзотичний, як, наприклад, війна в Сирії чи Африці, але дистанція є. А західноукраїнський Львів сприймається як європейське місто — і це важливо, щоб місце було знайомим, щоб глядач відчув, що війна стоїть на його порозі й завтра може прийти до його дому.
— Будуть російські субтитри?
— Мені було неймовірно ніяково дивитися наш фільм «Східний фронт» із voice-over російською. Його зробили на американському телеканалі «Дійсний час» (Настоящее время). Я почувався ніби зрадником. Здавалося б, нічого не зробив, але для мене це було некоректно. Зараз на СловоНово — перше обговорення фільму, де я спілкуюся російською. Можливо, було б логічно, щоб, скажімо, Netflix зробив російські субтитри, але тут питання не логіки, а мого внутрішнього відчуття. Якщо фільм купить, наприклад, BBC або Deutsche Welle, і вони вирішать, що це необхідно… Я цього робити не буду. Для мене це неможливо.
— Проти України росія воює з 2014 року. На Z-каналах радіють бомбардуванням українських міст, убивствам і стражданням українців, окупованим метрам української землі. Ваш фільм сповнений скорботи. Коли війна, важко передбачити, якою буде реакція в країні-агресорі.
— Так, є люди, які тішаться з убивств українців — «подивіться, як ми добре вбиваємо» — це теж одне з питань. Коли я говорю про відповідальність росіян, тощо, то найчастіше чую у відповідь: «не все так просто». Провину не визнає ніхто, про відповідальність я вже мовчу. Ми відповідальні.
— Як почувається українська мова в Україні?
— Українська мова розквітає і повертає собі своє природне право й красу. Україна повертається Україні.
- «Подлётное время». Фильм о рождении новой Украины - 25 октября 2025
- «Час підльоту». Фільм про народження нової України - 25 октября 2025
- Шесть дней про настоящее и будущее. СловоНово’25 - 15 октября 2025
Ілюстрації:
Time To The Target (Час підльоту). Режисер Віталій Манський, 2025 р. (© manski-doc.com)
Режисер Віталій Манський. X форум вільної культури СловоНово. Тіват, Чорногорія. 6-11 жовтня 2025 р. (© Олексій Леняшин / slovonovo.me)
Поделитесь публикацией с друзьями