Годинник війни: життя в часі, зламаному війною
Наприкінці четвертого року повномасштабного російського вторгнення в Україну у Цюриху відкрилася фотовиставка «Годинник війни». Платформа «Швейцарія для всіх» розповідає про швейцарсько-український проєкт, що досліджує плин воєнного часу.
Виставка «Годинник війни» — це 30 авторів і 144 світлини. 24 кольорові постери у дванадцяти тематичних розділах фіксують втрати, спричинені війною. Водночас колажі з цифрового архіву «Українського фотощоденника» утворюють нові, виразні візуальні композиції, показуючи життя людей в Україні далеко від фронту. У фокусі опиняється не гіркота втрат, а любов людини до життя: діти навчаються попри виття сирен, люди допомагають одне одному, намагаються врятувати свої домівки, домашніх улюбленців і природу довкола. Так постає візуальний щоденник людської стійкості, пам’яті та надії.
Український фотощоденник: колективний погляд зсередини
Швейцарсько-український проєкт «Український фотощоденник» існує з осені 2022 року з ініціативи швейцарського фотографа Патріка Люті (Patrick Lüthy). Задум виник на початку повномасштабної війни при евакуації українських біженців від угорського кордону і після поїздок в Україну. Ідея була водночас драматично складною й радикально простою: дати можливість будь-якій людині в Україні — професіоналу, аматору, дитині — безкоштовно розміщувати свої фотографії в інтернеті та таким чином фіксувати воєнну реальність.
Для Майї Макєєвої цей проєкт став не лише професійним, а й глибоко особистим. Фотографка й дослідниця історії фотографії, родом з Одеси, вона понад десять років працює з образом — від сюрреалістичної та концептуальної фотографії до документальних і соціальних проєктів. За першою освітою лікарка-терапевтка, вона особливо тонко відчуває внутрішні стани людей і вміє перекладати їх на візуальну мову.
«У листопаді 2022 року я прочитала оголошення у Facebook, що швейцарський фотограф Патрік Люті шукає контакти в Україні для свого проєкту, — розповідає Майя Макєєва по телефону з Одеси. — Ми листувалися англійською, іспанською, українською і російською. Особисто вперше зустрілися в березні 2023 року в Барселоні, де я разом з іспанськими митцями курирувала відеовиставку українських художників «Ностальгія за втраченою рутиною». Тоді ж обговорили з Патріком і наш новий проєкт».
Зображення за зображенням хроніка воєнних років поступово перетворилася на унікальний цифровий архів повсякденності, побаченої очима людей з різних регіонів України. Перша виставка з архіву «Українського фотощоденника» об’єднала влітку 2023 року в Одесі кілька десятків світлин авторів різного віку й рівня майстерності: професійних, аматорських, дитячих. А восени до Одеси приїхали Патрік і швейцарський фотограф Урс Бухер (Urs Bucher) — у березні 2022 року вони разом були на кордоні Угорщини і України.
Ідея більш цілісної й концептуальної виставки зосередилася на конкретному відчутті.
«Нова концепція народилася з усвідомлення, що війна змінює звичні поняття мирного життя. Дім під час війни перестає бути безпечним. Дитинство — безтурботним. Майбутнє — захищеним. Водночас життя в Україні триває. Дванадцять розділів експозиції покликані зафіксувати, як на місці зруйнованого постає нова, крихка жива реальність», — пояснює Майя.
«Тихо в чаще можжевеля по обрыву. Осень - рыжая кобыла - чешет гривы. Над речным покровом берегов Слышен синий лязг...
2015 год мы встретили в Украине. И не перед телевизором, а проехали на автомобиле от Харькова до Киева. Дороги были...
Унтервальден (нем. Unterwalden, фр. Unterwald) или «подлесье» – историческое название бывшего кантона и территории в Центральной Швейцарии, к югу от...
Почему театр важен в жизни детей? Как увлечь ребенка театром? И почему детям полезно выступать на сцене? Чтобы ответить на...
Вокруг улыбки, смех, объятия. В нарядно убранном холле большого зала Хорген (нем. Horgen ZH) на западном побережье Цюрихского озера -...
Кантон Гларус (нем. Glarus, фр. Glaris, итал. Glarona, ромш. Glaruna) расположен в восточной Швейцарии на площади 685,4 км², окружен со...
Поэт Осип Мандельштам родился 14 января 1891 года в Варшаве. 12 октября 1938-го его, приговоренного к пяти годам лагерей за...
Второе поколение мигрантов часто между культурами. О чем кричит рэп? Кто голоса поколения? Какой бы рэп для учебника отобрали? Почему...
Так з’явився «Годинник війни».
Рух спротиву і надії
У 2023-2024 роках Майя співпрацює з компанією IMAGOpress, яку Патрік Люті заснував в Ольтені ще 1988 року, і стає сполучною ланкою між швейцарською ініціативою та українськими авторами. Макєєва допомагала знаходити в Україні фотографів, значущі теми, робила знімки й записувала історії.
Зокрема — про одеського художника й архітектора Сергія Вукуленка, який створив для Херсона із уламків російської військової техніки скульптуру «Тризуб»; нині Сергій служить у ЗСУ.
Або про 50-річного мешканця Запоріжжя Юрія Арсланова, який втратив слух унаслідок фронтової контузії — людей із подібними травмами нині в Україні багато. Та можна втратити слух і зберегти людяність: Юрій служить капеланом у Національній гвардії України.
Патрік Люті також багато фотографував в Україні.
У київському реабілітаційному центрі «Адоніс» швейцарський фотограф зняв серію «Солдати в процесі відновлення».
«Залежно від тяжкості поранення військовий може пройти від 2 до 8 стаціонарних реабілітаційних циклів на рік. Вартість 14-денного циклу сягає 41 500 гривень (близько 1060 швейцарських франків). Україна надає цю послугу пораненим солдатам безкоштовно», — писала тоді Макєєва для «Українського фотощоденника».
А три десятки світлин Люті з одеського притулку для людей, які втратили домашній затишок і дах над головою, склали епізод «Вулиця Дальницька, 50/33». Благодійна служба Depaul Ukraine, як частина міжнародної мережі, працює в Україні з 2007 року, і Швейцарія також бере в цьому участь.
Або «Коти — графіті». За роки війни вуличне мистецтво в Україні стало інструментом спротиву і надії. Можливо, серед найбільш відомих у цьому русі — Денис Вайт, художник із графіті-колективу LBWS_168. Безліч його фірмових котів «розбрелися» стінами міст від Миколаєва і Херсона до Харкова і Краматорська. В Одесі мотив «приручили» вуличні художники групи «Коти LBWS_168». У листопаді 2024 року Денис зафіксував Патріка Люті на одній з одеських вулиць в образі кота з фотоапаратом.
Сьогодні на сайті www.ukrainianphotodiary.org (Ukrainisches Fototagebuch) зібрано близько 50 000 зображень авторів з усієї України — фотографії, відео, дитячі малюнки, а також близько чотирьох десятків історій.
Фотохроніка як дія
Для експозиції «Годинник війни» з «Українського фотощоденника» відібрали півтори сотні світлин різних фотографів: Патріка Люті, Майї Макєєвої, Урса Бухера, Наталії Михайленко, Ади Загородної, Володимира Матвійчука, В’ячеслава Онищенка, Лери Лесик, Каті Москалюк, Петра Чекаля та ще двадцяти авторів (повний список — тут). Уперше виставку у Швейцарії показали в лютому 2024 року в Художньому музеї Ольтену, який профінансував і видання фотоальбому. Згодом «Годинник війни» побачили у Санкт-Галлені, Курі та австрійській комуні Альтах.
На знак солідарності з українцями і Україною простір для «Годинника війни» надається на громадських засадах — так само і у цюрихському культурному центрі Photobastei. На вернісажі організаторів, партнерів і гостей теплими словами привітала аташе з питань культури Посольства України у Швейцарії Марія Хаген. А Український хор у Швейцарії Perespiv під керівництвом диригенток Зоряни Мазько і Франциски Велті (Franziska Welti) виконав ліричні українські пісні.
«Годинник війни» — водночас і виставка, і дія. Кошти від продажу фотоальбомів і пожертви спрямовуються на допомогу постраждалим від війни в Україні: вдовам загиблих військових, людям похилого віку в прифронтових районах, людям із тяжкими захворюваннями. Кожен випадок задокументовано і він стає продовженням проєкту — вже за межами виставкових залів.
Унтервальден (нем. Unterwalden, фр. Unterwald) или «подлесье» – историческое название бывшего кантона и территории в Центральной Швейцарии, к югу от...
Поэт Осип Мандельштам родился 14 января 1891 года в Варшаве. 12 октября 1938-го его, приговоренного к пяти годам лагерей за...
«Тихо в чаще можжевеля по обрыву. Осень - рыжая кобыла - чешет гривы. Над речным покровом берегов Слышен синий лязг...
Второе поколение мигрантов часто между культурами. О чем кричит рэп? Кто голоса поколения? Какой бы рэп для учебника отобрали? Почему...
Кантон Гларус (нем. Glarus, фр. Glaris, итал. Glarona, ромш. Glaruna) расположен в восточной Швейцарии на площади 685,4 км², окружен со...
2015 год мы встретили в Украине. И не перед телевизором, а проехали на автомобиле от Харькова до Киева. Дороги были...
Почему театр важен в жизни детей? Как увлечь ребенка театром? И почему детям полезно выступать на сцене? Чтобы ответить на...
Вокруг улыбки, смех, объятия. В нарядно убранном холле большого зала Хорген (нем. Horgen ZH) на западном побережье Цюрихского озера -...
Час, зламаний війною
Сьогодні — 1433-й день жорстокого російського вторгнення в Україну. Військова агресія Росії проти України триває 12 років: вона почалася з передислокації російських військ до Криму і підтримки сепаратистів на Донбасі. Водночас інформаційні атаки не припиняються з 2004 року, коли після Помаранчевої революції Україна обрала шлях європейської інтеграції. Повсякденний хід війни задає швидкість новин. А «Годинник війни» вимірює миті співчуттям. Виставка показує людей, які живуть, люблять і творять у зламаному часі, щоб мирне життя стало сильнішим за війну.
«Годинник війни» відкрито до 22 лютого 2026 року в Photobastei Zurich (Sihlquai 125). Середа і неділя — з 12:00 до 18:00, з четверга по суботу — з 12:00 до 21:00; щосуботи о 14:00 — екскурсія з гідом. Вхід вільний.
Метою виставки є підтримка населення України через благодійні внески. «Годинник війни» можна замовити, друкувати і показувати в будь-якій країні світу. Матеріали виставки доступні в цифровому форматі високої якості. Файли для друку надаються безкоштовно. Засновники «Українського фотощоденника», який неодноразово подорожував Україною, також пропонують відеопрезентацію виставки з супровідною інформацією.
- Часы войны: жизнь в сломанном войной времени - 26 января 2026
- Годинник війни: життя в часі, зламаному війною - 26 января 2026
- Стихи как надземный переход: Ирина Юрчук о языке и жизни - 19 января 2026
Ілюстрації:
На фотовиставці «Годинник війни». Photobastei Zurich, 15 січня 2026 р. (© forall.swiss)
Коментар Патріка Люті
Сам фотоархів [«Український фотощоденник»] не фінансується за рахунок пожертв. Це некомерційний фотоархів, і світлини через нього не продаються.
Пересувна виставка «Годинник війни» — це концептуальна експозиція, покликана показати, що відбувається в Україні. 100% отриманих нами пожертв передаються цивільному населенню України. Вони використовуються виключно для гуманітарної допомоги в Україні. Серед тих, кому надається підтримка, — самотні жінки, військові вдови, бабусі й дідусі з дітьми, які втратили батьків, а також літні люди і діти з порушеннями зору. Усі співробітники проєкту працюють на волонтерських засадах. Усі витрати на інфраструктуру, технології та організацію Патрік Люті покриває з власних коштів.
Попри те, що ми є дуже невеликою організацією, з моменту запуску проєкту нам вдалося підтримати багатьох людей в Україні. Це, зокрема, включає доставку генераторів, фільтрів для води та засобів гігієни для немовлят і людей похилого віку. Ми також підтримуємо притулок для бездомних Depaul в Одесі різноманітними проєктами. Окрім цього, ми створили низку менших ініціатив допомоги. Наприклад, ми співпрацюємо з пекарнями в прифронтовій зоні, які випікають хліб і роздають його тим, хто цього потребує. Запущено зовсім новий проєкт що до в’язання: жінки з України можуть зв’язатися з нами, і ми надамо їм пряжу і оплатимо їхню роботу, щоб вони могли в’язати светри, шкарпетки й шарфи. Далі ці вироби розподіляються серед нужденного населення України.
Фотоархів [«Український фотощоденник»] залишатиметься відкритим для всіх. Кожен охочий може надсилати фотографії й показувати, що відбувається в Україні — не лише воєнні знімки, а й світлини повсякденного життя. Мета проєкту — після війни передати весь архів [«Український фотощоденник»] культурній установі в Україні як історичний документ.
Das Bildarchiv selbst wird nicht durch Spenden finanziert. Es handelt sich um ein nicht kommerzielles Bildarchiv, über das keine Fotos verkauft werden.
Die Wanderausstellung «Die Uhr des Krieges» ist eine Konzeptausstellung und soll zeigen, was in der Ukraine passiert. Spenden, die wir erhalten, werden zu 100 % an die Zivilbevölkerung in der Ukraine weitergegeben. Sie dienen ausschliesslich der humanitären Unterstützung vin der Ukraine. Unterstützt werden unter anderem alleinstehende Frauen, Kriegswitwen, Grosseltern mit Kindern, die ihre Eltern verloren haben, sowie ältere Menschen und Kinder mit Sehbehinderungen. Alle Mitarbeitenden des Projekts arbeiten ehrenamtlich. Sämtliche Kosten für Infrastruktur, Technik und Organisation werden privat von Patrick Lüthy getragen.
Obwohl wir eine sehr kleine Organisation sind, konnten wir seit Bestehen des Projekts bereits zahlreiche Menschen in der Ukraine unterstützen. Dazu gehören unter anderem die Lieferung von Stromgeneratoren, Wasserfiltern sowie Hygieneartikeln für Babys und ältere Menschen. Zudem unterstützen wir das Obdachlosenheim Depaul in Odessa mit verschiedenen Projekten. Zusätzlich haben wir kleinere Hilfsprojekte aufgebaut. So arbeiten wir beispielsweise mit Bäckereien in der Frontzone zusammen, die Brot backen und dieses an bedürftige Menschen ausgeben. Ganz neu ist ein Strickprojekt: Frauen aus der Ukraine können sich bei uns melden, und wir finanzieren ihnen Garn und bezahlen ihre Arbeit, damit sie Pullover, Socken und Schals stricken können. Diese werden anschliessend an die notleidende Bevölkerung in der Ukraine weitergegeben.
Das Bildarchiv wird weiterhin offen für alle bleiben. Jede Person kann Fotos einsenden und zeigen, was in der Ukraine geschieht — nicht nur Kriegsbilder, sondern auch Bilder aus dem Alltag. Ziel des Projekts ist es, das gesamte Archiv nach dem Krieg einer kulturellen Institution in der Ukraine als Zeitzeugnis zu übergeben.
Поделитесь публикацией с друзьями