Українська «Голубка» запрошена на історичний луг Рютлі
Ансамбль українського народного танцю «Голубка» запросили на Національний день Швейцарії на історичний луг Рютлі над Люцернським озером. Це визнання високих заслуг танцювального колективу, який у 2022 році створила в Цюриху хореографка Олена Хайдеманн.
«Швейцарія для всіх» розповідає про унікальну долю і гарні традиції, що об’єднують людей і різні культури заради добрих справ.
«Я довіряю танцю, — говорить Олена Хайдеманн (Elena Heydemann). — Він допомагає людині відчути себе частиною світу. У 2022 році я вирішила створити український хореографічний ансамбль «Голубка», щоб поділитися своїм досвідом із людьми, які приїхали до Швейцарії з України у пошуках захисту від війни. У перший рік мій волонтерський проєкт підтримала швейцарська гуманітарна асоціація NGO Bonum. Згодом ми заснували власну однойменну асоціацію “Голубка”».
Олена — львів’янка. Українським народним танцем вона захоплюється з дитинства. Танцювала в народному ансамблі «Галичина», який відтворював танці Західної України. Потім — у народному ансамблі «Юність» Львівського палацу культури. Була асистенткою хореографа ансамблю народного танцю «Вірність» університету «Львівська політехніка». Майже двадцять років жила в Трірі та Берліні, де здобула освіту психолога, працювала перекладачкою й астрологинею. У 2011 році переїхала до Цюриха. І завжди зберігала зв’язок з Україною.
На перше заняття в «Голубку» 3 жовтня 2022 року прийшли кілька жінок. Хтось залишився ненадовго, а Настя з тієї першої десятки танцює й досі. «Спочатку обережно придивляєшся до умов у новій країні — тривожно й багато чого незрозуміло. Люди приходили до нас і раділи, — згадує Олена. – З бігом часу музика, спільні рухи та взаємна увага зблизили нас. І внутрішнє напруження поступилося відчуттю свободи в танці та житті».
Для занять танцями потрібна спеціальна зала. І тут теж щасливо зійшлися обставини. Керівниця танцювальної школи Daniela Quispe Tanzschule Даніела Кіспе вже четвертий рік надає «Голубці» приміщення на умовах солідарності. Визначеність місця й часу має значення! Сьогодні ансамбль об’єднує понад тридцять жінок і чоловіків. Тригодинні заняття проходять щонеділі. «Людина танцює, коли їй добре, — говорить засновниця «Голубки». — Танець передбачає, що довкола безпечно». Олена з першого дня обіймала всіх на репетиціях. Тепер учасники ансамблю самі обіймають одне одного під час зустрічі.
Мы в гостях у Ирины Сарбах, директора и преподавателя русского языка школы дополнительного образования «Детский городок» из Цюриха.
2015 год мы встретили в Украине. И не перед телевизором, а проехали на автомобиле от Харькова до Киева. Дороги были...
Вокруг улыбки, смех, объятия. В нарядно убранном холле большого зала Хорген (нем. Horgen ZH) на западном побережье Цюрихского озера -...
«Тихо в чаще можжевеля по обрыву. Осень - рыжая кобыла - чешет гривы. Над речным покровом берегов Слышен синий лязг...
Кантон Гларус (нем. Glarus, фр. Glaris, итал. Glarona, ромш. Glaruna) расположен в восточной Швейцарии на площади 685,4 км², окружен со...
7-8 июня в Швейцарии, в кантоне Во (фр. Waud, нем. Waadt) собирались поклонники авторской песни.
Унтервальден (нем. Unterwalden, фр. Unterwald) или «подлесье» – историческое название бывшего кантона и территории в Центральной Швейцарии, к югу от...
Заняття починаються з усмішок і розминки біля станка — як у балеті: демі-пліє, пліє, батман, балансе (терміни прийшли до нас із Франції XVIII століття). Вправи розвивають м’язи, координацію, стійкість і правильну поставу. Обертаючись, танцюристи навчаються утримувати погляд на фіксованій точці — цей класичний прийом дозволяє зберігати баланс. Доброзичлива атмосфера, тренування й техніка додають упевненості та допомагають уникати травм. Легкість приходить із роками праці.
«Коли люди рухаються синхронно, мимоволі виникає відчуття, що ти не один, — говорить Олена. — Танець розвиває як тіло, так і душу людини. Тривоги стає менше, а впевненості — більше». За словами хореографки, танцюючи, людина може ніби повертатися у безпечне довоєнне минуле — у світ, де були затишний дім, рідна країна, звичне життя, впевненість у майбутньому. Можливо, саме це відчуття спільності й дозволило «Голубці» злетіти.
У ансамбля багато друзів. З українськими народними костюмами допомогла подруга юності Олени — балетмейстерка Оксана Потапова. Зараз у «Голубки» вже чотири види костюмів, три види вишиванок, десятки барвистих танцювальних спідниць, плахти, під’юбники, пояси, гуцульські стрічки, вінки тощо. Взуття учасники замовляють самі — у танці це завжди особисте: червоні жіночі чобітки, туфлі, чоловічі чорні чоботи.
Група, що починалася зі зустрічей і репетицій, стала наче родина. Люди приходять до Олени з особистими проблемами: побутовими труднощами, сімейними конфліктами, переживаннями через дітей, роботу, майбутнє. Долі та ситуації різні. Навколо українського танцю склалася спільнота взаємної підтримки. Сама назва вже багато про що говорить небайдужим: «Голубка» — це і образ доброї звістки, і миру, і яскравий український народний танець, і ангельський образ.
Фольклорний танець, зокрема український, здавна поєднує ніжність і силу, лірику й темперамент, поезію та завзяття. Він народжувався століттями — у селах на святах, весіллях і ярмарках. Кожен регіон створював свою характерну пластику. У гуцульському танці багато стрімкості та гірської енергії, буковинському — витонченості й складного ритму, у центральній Україні — широти, плавності й внутрішньої гідності. Чоловічі партії — присядки, стрибки, обертання — часто потребують акробатичної сили. Жіночі — м’якості, легкості, плавності.
У квітні 2023 року «Голубка» вперше показала публіці «Ліричний танець». Потім з’явилися «Плескач», «Буковинський», «Дев’ятка», «Запорозький», швейцарські «Баарер полька» та «Алевандер», ставиться «Дібровчанка». Сьогодні колектив виконує і сценічні, і інтерактивні народні танці, до яких запрошують глядачів: «Коломийку», «Решето», «Карапет», «Гречаники», «Шир». У веселому «Гусачку» танцюристи беруться то за лікті, то за вуха, то за коліна, пустують і сміються разом із публікою. Можливо, саме це і є найголовнішим в українському танці — відчуття життя?
В одних танцях кількість учасників визначена, в інших — необмежена. І це теж дуже схоже на саму «Голубку»: тут намагаються залучити до танцю й активного повноцінного життя кожного. Напевно, тому «Голубка» так швидко стала живим і теплим колективом. «Наші артисти працюють або навчаються, — говорить Олена, — і ми враховуємо ці обставини. У концертах намагаються брати участь усі, хто ходить на репетиції, тому що кожен у танці має свою роль і відповідальність».
За три з половиною роки в ансамблі виросла ініціативна група. Про костюми й реквізит дбають Тетяна та Надія. Фінансист і IT-консультант Поль Хакер (Paul Hacker) стежить за бухгалтерією та юридичними питаннями. Олена Крутоголова асистує художньому керівникові. А Тетяна Лідзар взяла на себе адміністрування. Артисти допомагають знаходити безкоштовні чисті треки, планувати й організовувати. Заняття для всіх учасників безкоштовні, тому колектив вдячний спонсорам за підтримку.
У Швейцарії такі громадянські ініціативи цінують. Серед важливих швейцарських традицій часто називають мультикультуралізм. Це коли в суспільстві й країні кожен може залишатися собою, якщо дотримується правил, спільних для всіх. Поступово українська «Голубка» стала органічною частиною культурного життя Швейцарії. У кантоні Цюрих переконалися, що проєкт об’єднує людей навколо мистецтва та інтеграції, і підтримали його.
У 2023 році «Голубка» танцювала на дванадцяти концертах, у 2024 — уже на п’ятнадцяти, у 2025 — на вісімнадцяти. Ансамбль виступав у Цюриху, Вінтертурі, Білі, Кюснахті, Грайфензее, Клотені, Шлірені, Ветціконі та інших містах Швейцарії. У фольклорному параді в Цюриху влітку 2024 року брали участь понад п’ятдесят делегацій, і серед них — український ансамбль. Вони йшли танцювальною ходою під пісні «Гей, соколи!», «Маруся» та «Запорозький марш». І тисячі глядачів вітали їх словами: «Слава Україні!» Це був діалог через музику та культуру.
7-8 июня в Швейцарии, в кантоне Во (фр. Waud, нем. Waadt) собирались поклонники авторской песни.
Вокруг улыбки, смех, объятия. В нарядно убранном холле большого зала Хорген (нем. Horgen ZH) на западном побережье Цюрихского озера -...
Мы в гостях у Ирины Сарбах, директора и преподавателя русского языка школы дополнительного образования «Детский городок» из Цюриха.
2015 год мы встретили в Украине. И не перед телевизором, а проехали на автомобиле от Харькова до Киева. Дороги были...
«Тихо в чаще можжевеля по обрыву. Осень - рыжая кобыла - чешет гривы. Над речным покровом берегов Слышен синий лязг...
Унтервальден (нем. Unterwalden, фр. Unterwald) или «подлесье» – историческое название бывшего кантона и территории в Центральной Швейцарии, к югу от...
Кантон Гларус (нем. Glarus, фр. Glaris, итал. Glarona, ромш. Glaruna) расположен в восточной Швейцарии на площади 685,4 км², окружен со...
Цього року у «Голубки» особливо насичений сезон. За перші шість місяців — десять концертів у різних містах кантонів Цюрих і Санкт-Галлен. У вересні готується спільний виступ із йодль-хором із сусіднього Устера. Швейцарці співатимуть, а українці — танцюватимуть. Потім глядачів запросять на майстер-класи зі швейцарського співу та українського танцю. Можливо, саме так і відбувається інтеграція — через спільну працю, радість і живе спілкування.
Нещодавно Олена Хайдеманн отримала листа від Швейцарської асоціації суспільного добробуту (SGG), яка була заснована заради достатку країни у 1810 році. Тоді в Європі тривали Наполеонівські війни. На рахунку SGG багато славних справ. І серед них — придбання у 1859 році лугу Рютлі з його подальшим даруванням Швейцарії. За легендою, на цьому лузі 700 років тому представники кантонів Урі, Швіц і Унтервальден присягнули разом боротися проти панування Габсбургів, що стало основою для Старої Швейцарської Конфедерації. Щороку на історичному місці на висоті 480 метрів над рівнем моря відбуваються головні події Національного дня Швейцарії.
Цьогоріч 1 серпня на урочистості серед багатьох чудових людей запрошені на луг Рютлі й танцюристи українського ансамблю «Голубка».
На початку розповіді ми згадували про те, що Олена Хайдеманн багато років присвятила астрології. «Астрологія не може точно передбачити майбутнє, — говорить засновниця та художня керівниця «Голубки». — Але вона може допомогти краще пізнати характер людини, її внутрішні потреби, динаміку стосунків між людьми і — що для мене особливо важливо — дає відчуття часу та розуміння того, що важкі періоди мають початок і кінець».
Здається, Олена Хайдеманн уміє помічати щасливі збіги життя — насамперед тут, на землі. Це проявляється в тому, як у «Голубці» довіряють одне одному й разом створюють гармонію танцю.
- Українська «Голубка» запрошена на історичний луг Рютлі - 15 мая 2026
- Украинская «Голубка» приглашена на исторический луг Рютли - 13 мая 2026
- Земля и небо Павла Шмулевича, который пережил пытки - 7 мая 2026
Ілюстрації:
Український ансамбль народних танців «Голубка». Олена Хайдеманн –
праворуч. Цюрих, 30 червня 2024 р. (© forall.swiss)
У вільний час Олена Хайдеманн захоплюється живописом. На її картинах – люди, магічні знаки й ангели. Цюрих, 5 травня 2026 р. (© forall.swiss)
Український ансамбль народних танців «Голубка». Швейцарія, 11 жовтня 2025 р. (© golubka.ch)
Український фольклорний колектив «Голубка» на святі «Купала». Швейцарія, 2025 р. (© golubka.ch)
«Відкритий світові Цюрих, вокзал Енге». Авторка картини: Олена Хайдеманн, полотно, акрил, фрагмент. Фото: © forall.swiss
Луг Рютлі. Швейцарія, 28 липня 2008 р. (© Matthias Kabel / Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0)
Поделитесь публикацией с друзьями