Саша Волков: «Україна сьогодні виробляє безпеку для Європи»
Як вдається поєднувати реальність війни та миру? Ваша думка про політику нейтралітету Швейцарії? Що хвилює українців у Швейцарії? Ви спілкуєтесь із росіянами? Саша Волков, спеціаліст з бізнес-інформатики компанії Swisscom, багато років живе у Швейцарії та бере активну участь у роботі Української асоціації.
У інтерв’ю для March24.ch «Хвиля солідарності завершилася» (Solidaritätswelle ist vorbei) Саша Волков розповідає швейцарському журналісту Ойгену фон Арбу (Eugen von Arb) про настрій своїх співвітчизників на п’ятому році повномасштабної війни Росії проти України. Forall.swiss публікує український переклад.
— Ви щойно повернулися з України. Які враження у вас залишилися і що змінилося?
— Минулого тижня я повернувся після відвідин моєї матері, яка живе в селі поблизу Києва (розмова відбулася у квітні. — Прим. ред.). Мені потрібно було полагодити водогін у її будинку та підготувати сад до весни. Цього разу панувала майже «нормальність», і сирени та звуки роботи ППО було чути лише зрідка. Водночас в Україні майже щодня відбуваються атаки російських дронів, крилатих або балістичних ракет. Тоді сидиш з телефоном, стежиш за повідомленнями української системи повітряного спостереження і, залежно від ситуації, ховаєшся у підвалі або на станції метро. Без дітей ці безсонні ночі ще якось можна витримати, але з дітьми — майже неможливо.
— Як ви справляєтеся зі страхом і щоденними новинами війни?
— Мій спосіб — бути активним і допомагати іншим. Нещодавно я прочитав статтю про американську письменницю Сьюзен Зонтаг (Susan Sontag) та її книжку «Дивлячись на чужі страждання» (Das Leiden anderer betrachten), де йшлося про те, що люди, які пасивно реагують на страждання інших, стають апатичними й цинічними. Це стосується багатьох біженців, які хочуть забути й витіснити війну зі свідомості.
— Чим саме ви займаєтеся?
— Я активно працюю у правлінні Українського товариства у Швейцарії, організовую мережу допомоги біженцям у співпраці з Державним секретаріатом з питань міграції (SEM) та виступаю з публічними лекціями про ситуацію в Україні. Моя дружина допомагає людям із психологічними травмами за допомогою арттерапії.
— Ви також допомагаєте Україні. У якій формі?
— Я знаходжу у Швейцарії вживані автомобілі, які використовуються в Україні на фронті або в тилу. Це позашляховики, пікапи чи мікроавтобуси, які я або інші волонтери доставляємо в Україну. Особисто я вже перегнав до України 30 автомобілів.
— Це законно?
— Це цілком законно, оскільки йдеться не про військові матеріали. Як лейтенант резерву, я хочу звідси підтримувати тих, хто воює за Україну. Потреба в таких уживаних автомобілях величезна, адже втрати дуже великі, а ресурси української держави обмежені.
Ансамбль українського народного танцю «Голубка» запросили на Національний день Швейцарії на історичний луг Рютлі над Люцернським озером. Це визнання високих...
Привітний чоловік стримано розповідає, як вижив під тортурами під час окупації Херсона. Це Павло Шмулевич, староста синагог Єврейської громади Цюриха....
Українська пісня і слово, минуле і сучасність зустрілися в суботу поблизу Цюриху. Класична українська поезія ожила в сучасному сценічному виконанні....
During the four years of war in Kyiv, four Russian-language anthologies titled God poezii (Year of Poetry) were published. Their...
Маніфестації і мітинги солідарності з українцями та Україною, що відбулися 24 і 28 лютого у Цюриху і Берні, обʼєднали кілька...
«Приємно познайомитися! – написав мені Олег. – Галина Феліксон розповідає про Вас з великою теплотою. Скоро і я так почну,...
— Як почувається ваша родина у Швейцарії?
— Загалом добре. Наші діти вже багато років бачать, що їхній тато проводить свої «відпустки» в Україні. Але це та ціна, яку платить моя сім’я, і ми намагаємося ставитися до цього позитивно. Діти мають щось зрозуміти про цю війну, адже у школі про неї говорять дуже мало.
— Чому так?
— Я думаю, Швейцарія досі живе у «мирний час», який, ймовірно, вже давно завершився.
— Ви давно живете у Швейцарії. Як вам вдається поєднувати реальність війни й миру?
— Лише з великими труднощами. Нелегко жити в цій шизофренічній ситуації. Якби я не був таким активним, то, напевно, давно б уже збожеволів.
— Що ви думаєте про швейцарську політику нейтралітету?
— Вона також доволі суперечлива. Швейцарці не знають, чи мають вони дотримуватися «нейтралітету за будь-яких обставин» відповідно до Віденського конгресу 1815 року, чи принципів Статуту ООН, який допускає призупинення дії права нейтралітету у випадку агресивної війни та односторонні санкції проти агресора. Звісно, сьогодні багато швейцарських політиків підтримують Україну. Але водночас швейцарський уряд хоче закріпити законом ті санкції, які з 2022 року він застосовує як тимчасове розпорядження однаково і щодо Росії, і щодо України. Я цього не розумію. Не можна сьогодні поводитися так, ніби ми все ще живемо у XIX столітті. Швейцарія сама багато виграла від світу, у якому поважають міжнародне право, але не розуміє, що мала б підтримати Україну, яка саме цей світ і захищає. Якщо цей закон буде ухвалений, Україна, безумовно, сприйме це як досить недружній жест.
— Кажуть, надія помирає останньою. Ви ще вірите у мир?
— Складно сказати. Коли у 2022 році я зустрічав своїх тестя і тещу на австрійському кордоні після їхньої втечі, вони запитали мене, як довго може тривати ця війна. Я відповів, що варто орієнтуватися приблизно на десять років — і ось ми вже у п’ятому році війни. Зараз, безумовно, є трохи більше надії, тому що видно: режим, який спричинив цю війну, також доходить до своїх меж, а росіяни дуже втомилися від війни. Очевидно, що тривалий мир стане можливим лише після зміни режиму в Москві.
— Що, окрім війни, найбільше хвилює українців у Швейцарії?
— Переважну більшість українців у той чи інший спосіб хвилює робота. Більшість хоче працювати, і Українське товариство зосереджується саме на допомозі та посередництві. Іноді достатньо зовсім небагато, щоб людина отримала роботу. Ми також інколи допомагаємо державним установам «правильно» допомагати. На жаль, багато українців мають проблеми через недостатнє знання мови або через те, що їхню українську професійну кваліфікацію тут не визнають. А для переходу в інші, менш кваліфіковані професії часто бракує мотивації через низькі зарплати.
— Із листопада 2025 року не всі українці отримують статус S у Швейцарії, оскільки Західну Україну вважають «безпечною». Що ви про це думаєте?
— З одного боку, це правда, що у Західній Україні статистично менше повітряних атак, ніж в інших регіонах. Але, з іншого боку, я вважаю, що потрібно бути чесними й застосовувати однакові правила до всіх. Наприклад, для співробітників Державного секретаріату з економічних питань (Seco), які працюють в Україні над проєктами відбудови, вся територія України вважається «небезпечною».
— Війна триває вже п’ятий рік. Чи змінилися настрої серед українських мігрантів?
— Кількість людей, які більше не хочуть повертатися, зростає, хоча й не драматично. Настрої дуже залежать від новин з України. Якщо буде досягнуто стабільного миру, значна частина людей, безумовно, буде готова повернутися.
— Змінилися настрої серед швейцарців?
— І так, і ні. З одного боку, велика хвиля солідарності, безумовно, вже минула, що після такого тривалого часу є цілком природним. Час від часу мені навіть доводиться чути, що ми — дармоїди. Але, з іншого боку, серед населення зростає розуміння того, що Україна захищає і Швейцарію від російської загрози — тому я не є цілковитим песимістом.
Ансамбль українського народного танцю «Голубка» запросили на Національний день Швейцарії на історичний луг Рютлі над Люцернським озером. Це визнання високих...
Привітний чоловік стримано розповідає, як вижив під тортурами під час окупації Херсона. Це Павло Шмулевич, староста синагог Єврейської громади Цюриха....
Українська пісня і слово, минуле і сучасність зустрілися в суботу поблизу Цюриху. Класична українська поезія ожила в сучасному сценічному виконанні....
During the four years of war in Kyiv, four Russian-language anthologies titled God poezii (Year of Poetry) were published. Their...
Маніфестації і мітинги солідарності з українцями та Україною, що відбулися 24 і 28 лютого у Цюриху і Берні, обʼєднали кілька...
«Приємно познайомитися! – написав мені Олег. – Галина Феліксон розповідає про Вас з великою теплотою. Скоро і я так почну,...
На своїх інформаційних заходах я намагаюся пояснювати людям, що відносини між Швейцарією та Україною вже не є одностороннім процесом «давати й отримувати». Сьогодні Україна виробляє безпеку і таким чином є найкращою «страховкою миру» для Швейцарії — а така страховка, звісно, коштує грошей. Це мають бути партнерські відносини, у яких обидві сторони отримують вигоду.
— Щороку у Швейцарії народжуються українські діти. Як ви допомагаєте їм не втрачати зв’язок із Батьківщиною?
— Звичайно, ми намагаємося це робити, хоча не завжди успішно — багато залежить від батьків. Ми підтримуємо українську мову та українську школу «Мрія» у Цюриху. Крім того, організовуємо культурні заходи, наприклад святкування Дня Незалежності України 24 серпня.
— Чи можна сказати, що війна об’єднала український народ?
— Безперечно. Шкода лише, що це сталося саме таким чином. Водночас війна зруйнувала російську пропаганду, яка називала нас «російськомовним братнім народом», і показала справжнє обличчя Путіна. До війни такі міста, як Київ і Харків, були переважно російськомовними, а сьогодні там здебільшого говорять українською.
— Як українські біженці ставляться до своєї влади після корупційних скандалів останніх місяців?
— Я думаю, для тих, хто й раніше був проти влади, це лише підтвердило їхнє негативне ставлення. Але для всіх, хто критично аналізує новини, це була більш-менш звичайна ситуація. Люди зрозуміли, що розслідування, проведене власними антикорупційними органами, є ознакою функціонуючої демократії та ефективності державних інституцій. Також і протести громадян проти обмеження незалежності Національного антикорупційного бюро України і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які поліція не перешкоджала проводити, свідчили про дієве громадянське суспільство.
— Уже кілька тижнів бомби й ракети падають також на Близькому Сході. Чи має світ шанс на мир?
— Шанс є, хоча й невеликий. Ми переживаємо дуже турбулентний час. Як казав військовий реформатор і теоретик Карл фон Клаузевіц (Carl von Clausewitz), війна — це продовження політики іншими засобами. Ми повинні захищати міжнародне право у світі, де дедалі частіше діє лише право сильнішого.
— Чи підтримуєте ви контакти з росіянами у Швейцарії?
— Так, ми контактуємо і з росіянами у Швейцарії, які виступають проти Путіна. Іноді це непросто, але в цій війні нам потрібні союзники, і я ціную підтримку цих людей та вважаю їх союзниками.
— Російська пропаганда і шпигунство активні по всій Європі. Чи почуваєтеся ви у безпеці у Швейцарії?
— Ні, у Швейцарії не можна почуватися цілком безпечно, тому що вона надто відкрита для російських агентів і пропаганди. Якщо російські спецслужби досі не були тут особливо активними, то лише тому, що вони не вважали це за потрібне. У цих людей є цинічне прислів’я: «Те, що з вами досі нічого не сталося, — не ваша заслуга, а нашенедопрацювання». Звісно, за нашою діяльністю стежать, і я намагаюся бути обережним.
— Якої підтримки Україна потребує від Швейцарії?
— Нам терміново потрібна швидка відбудова енергетичної інфраструктури ще до настання наступної зими. Часу на це дуже мало.
Ілюстрації:
Саша Волков (Sacha Volkov / Courtesy photo)
Саша Волков: «Завдяки моїм відданим помічникам Сандро і Петру, ми доставили VW T5 та Mitsubishi Outlander до Києва і передати їх вдячним одержувачам». Квітень 2026 р. (Sacha Volkov / Courtesy photo)
Швейцарська загальнонаціональна акція соліданості з Україною у Берні 1 березня 2026 р. (Sacha Volkov / Courtesy photo)
Джона Найдхарт і Саша Волков на зустрічі «Реальна війна: який досвід і уроки може дати Швейцарії війна Росії проти Украіни». Цюрих, 14 квітня 2026 р. (© forall.swiss)
Саша Волков проводить чергову кампанію зі збору коштів, щоб швидше припинити війну: «Мета — 5500 швейцарських франків. Кожен додатковий внесок дуже допомагає! Дякую!»
CHF: CH360026926980003440V
Власник рахунку: Oleksandr Volkov (або через Twint на номер +4179*****58)
PayPal: Oleksandr Volkov @raxarov
Війна дронів: уроки для Швейцарії
У Цюриху відбувся інформаційний захід «Реальна війна: який досвід і які уроки може дати Швейцарії війна Росії проти України» (Der echte Krieg: Erfahrungen und Lehren für die Schweiz aus dem Krieg in der Ukraine). Його провели швейцарський доброволець, який перебував в Україні у 2022–2024 роках, Джона Нейдхарт (Jona Neidhart), а також організатор гуманітарної допомоги населенню України Саша Волков.
Ансамбль українського народного танцю «Голубка» запросили на Національний день Швейцарії на історичний луг Рютлі над Люцернським озером. Це визнання високих...
Привітний чоловік стримано розповідає, як вижив під тортурами під час окупації Херсона. Це Павло Шмулевич, староста синагог Єврейської громади Цюриха....
Українська пісня і слово, минуле і сучасність зустрілися в суботу поблизу Цюриху. Класична українська поезія ожила в сучасному сценічному виконанні....
During the four years of war in Kyiv, four Russian-language anthologies titled God poezii (Year of Poetry) were published. Their...
Маніфестації і мітинги солідарності з українцями та Україною, що відбулися 24 і 28 лютого у Цюриху і Берні, обʼєднали кілька...
«Приємно познайомитися! – написав мені Олег. – Галина Феліксон розповідає про Вас з великою теплотою. Скоро і я так почну,...
Повномасштабна агресія Росії проти України, що триває вже п’ятий рік, є найбільшим воєнним конфліктом у Європі з часів Другої світової війни. Відтоді характер ведення війни суттєво змінився — як в організаційному, так і в технологічному вимірі. Це впливає як на військовослужбовців, так і на цивільне населення. Якщо у 2022-2023 роках у бойових діях на території України часто використовувалася військова техніка минулого століття, то сьогодні широко застосовуються різні типи безпілотних апаратів — у повітрі, на воді та на землі.
БпЛА виконують широкий спектр завдань: розвідку та коригування вогню; завдання ударів і перехоплення цілей; постановку радіоперешкод; ретрансляцію повідомлень і даних; доставку вантажів; розмінування та інші функції.
Російські війська масово застосовують БпЛА, зокрема для терору мирного населення України, руйнуючи цивільну інфраструктуру — енергетичні об’єкти, житлові будинки, лікарні та інші об’єкти. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, за три з половиною роки повномасштабної війни підтверджено загибель щонайменше 14 116 мирних жителів України, серед яких 733 дитини; поранення отримали 36 481 особа. Кількість жертв продовжує зростати. У квітні цього року загинули щонайменше 238 мирних жителів, ще 1404 особи були поранені, повідомляє ООН. Це на 18% більше, ніж у квітні минулого року.
Сили оборони України активно застосовують дрони для ураження військових цілей та об’єктів ресурсної бази російського агресора. Після ударів українських безпілотників переривався російський нафтовий експорт через балтійський порт Усть-Луга та чорноморський порт Новоросійськ. Повідомлялося, що багато нафтопереробних заводів у Росії зупинили або скоротили виробництво, серед них — «Лукойл-Нижньогороднафтооргсинтез» у Нижньогородській області, Московський НПЗ, Рязанський і Саратовський НПЗ, Пермський НПЗ, а також НПЗ ПАТ «Славнефть-ЯНОС» у Ярославлі.
Український досвід виробництва та застосування БпЛА, а також інших засобів захисту населення і держави від зовнішньої агресії, є важливим як для держав — членів НАТО, так і для інших країн. Своєю чергою, інформування населення про способи захисту в умовах сучасної війни є важливим завданням як для влади, так і для самих громадян.
Нові жертви дронової війни
Російська влада заявила, що в ніч на 22 травня українські безпілотники атакували навчальний корпус Старобільського професійного коледжу і гуртожиток, — пише Радіо Свобода.
Уповноважений Росією очільник «ЛНР» Леонід Пасічник повідомив, що загинуло 11 осіб, 41 поранено. Місце розташування ще 10 студентів поки невідомо, рятувальні роботи продовжуються. За словами Пасічника, в гуртожитку знаходились понад 80 осіб, головним чином у віці від 14 до 18 років. Президент Росії Володимир Путін наказав Міністерству оборони підготувати «відповідний удар».
Генеральний штаб ЗСУ заперечує удар по коледжу. Водночас дані з відкритих джерел, зокрема супутникові знімки, показують пошкодження даху гуртожитку. Українські військові повідомили, що в ніч на 22 травня було завдано удару по одному з штабів російського спецпідрозділу «Рубікон», який розташований у районі міста Старобільськ, однак підтвердження цьому наразі немає. Повідомлення російської влади та Генштабу України неможливо незалежно перевірити.
Двосторонні дронові атаки продовжились в ніч на суботу. Росія атакувала Україну 124 дронами, повідомляє телеграм-канал повітряних сил ЗСУ, зафіксовано 12 влучань у девʼяти місцях. Українські БпЛА атакували промислове підприємство в Пермському краї, у Новоросійську атаковано нафтовий термінал у порту та найбільший на Кавказі нафтопереробний завод «Грушова».
- Саша Волков: «Украина сегодня производит безопасность для Европы» - 23 мая 2026
- Саша Волков: «Україна сьогодні виробляє безпеку для Європи» - 23 мая 2026
- Новая Россия против старой. О войне и ответственности - 22 апреля 2026
Поделитесь публикацией с друзьями