Слово свободи і свідчення війни: українські події у Швейцарії
Українська пісня і слово, минуле і сучасність зустрілися в суботу поблизу Цюриху. Класична українська поезія ожила в сучасному сценічному виконанні. У центрі події була поезія Тараса Шевченка, що народилася в боротьбі за незалежність і гідність – ці слова і сьогодні надихають зберігати і захищати рідну мову та культуру, свободу і права людини та України.
«Швейцарія для всіх» розповідає про літературно-музичний вечір «Кобзар. Слово свободи», який зібрав українських митців і прихильників мистецтва у швейцарському парку Бруно Вебера (Bruno Weber Park).
Спілкувалися українською і німецькою: в Швейцарії нині знайшли захист від російської агресії понад 72 300 українок і українців. Працелюбні люди вдячні Швейцарії за небайдужість, цінують гуманітарну та іншу допомогу українцям — у світі багато добрих, мудрих і мужніх, які допомагають Україні пережити важкий воєнний час і перемогти російських агресорів.
Скарби культури єднають людей
«Im Kirschengärtlein vor der Hütte
Man tausend Käfer summen hört.
Die Pflüger wenden Pflug und Pferd;
Die Mädchen schleunen ihre Schritte,
Die Mütter warten vor dem Herd.
…
Die Kindlein lagern vor der Hütte,
Die Mutter legt sich auch dazu:
Bald schlafen Mensch und Feld und Kuh.
Nur Nachtigall und Mädchenschritte
Verscheuchen noch des Dorfes Ruh.»
Вірш Тараса Григоровича Шевченка «Садок вишневий коло хати» у перекладі Ганса Коха (Hans Koch) зачитала Галина Петросаняк, українська поетка, перекладачка, літературознавиця. Історія чудового парку Бруно Вебера, що поблизу Цюриху, все тісніше переплітається з українською культурою та історією. Це стало можливо завдяки відкритим до добра серцям таких людей, як родина Вебер — Ребекка i Марія Анна (Rebecca und Maria Anna Weber).
Восени 2022 року хорова диригентка і бандуристка Зоряна Мазько заснувала у Швейцарії Український хор «Переспів» (Ukrainischer Chor Perespiv). Це товариство регулярно проводить гарні культурні заходи, популяризує у Швейцарії українську культуру. Завдяки чому, зокрема, під українські пісні в парку Бруно Вебера в 2024 році укорінилася Тарасова верба, нащадок тієї, яку посадив сам Тарас Григорович під час заслання в 1850-1857 роках на півострові Мангишлак у Казахстані.
«Борітеся — поборете, / Вам Бог помагає! / За вас правда, за вас слава / І воля святая!» — процитував Шевченка радник Посольства України у Швейцарії Самвел Арустамян. Він подякував усім, хто зберігає Україну у серці і наголосив, що ці рядки з поеми «Кавказ» залишаються надзвичайно актуальними й сьогодні, адже вони втілюють віру у перемогу, правду і свободу. Саме ця віра і боротьба за гідне майбутнє об’єднують українців і багатьох людей у всьому світі.
«В цих словах величезна сила, — відзначив дипломат. — Вони про просту і водночас глибоку істину: коли ти стоїш за правду і свободу — ти не один. Сьогодні ці слова стали символом незламності України. Вони звучать у серцях наших захисників, які боронять державу, звільняють українську землю і щодня доводять: «Борітеся — поборете». Це не просто рядки, вони стали символом незламності Збройних сил України. Це не просто поезія — це наша реальність. Ці слова — написані для нас усіх. Для кожного українця та українки, де б він чи вона не були. Нехай ці слова будуть для нас імпульсом боротися. Ми всі робимо важливу справу — і, як сказав би Шевченко, — «правда і воля на нашому боці».
«Ще слова Шевченка, які особливо відгукуються сьогодні українцям у світі: «Учітесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь», — продовжив Самвел Арустамян. — У цих словах — надзвичайно сучасна думка: бути відкритими до світу, вчитися, зростати, але водночас не втрачати себе. Це, по суті, формула нашої сили: бути частиною світу — і залишатися Україною. Сьогодні мільйони українців перебувають за кордоном. І кожен із нас тут — це не лише частина громади, а й частина майбутнього України. Усі знання, досвід і зв’язки, які ми здобуваємо, обов’язково повернуться додому — щоб відбудувати Україну, зробити її ще сильнішою, сучаснішою і успішнішою».
Вірші Шевченка читали актор Кирило Данчук, акторка і ведуча програми Анна Іваненчук і акторка Лариса Леонідова. Співала пісні під акомпанемент бандури Юлія Шевченко і Мирослава Гаврилей, співали талановиті хористи мистецького ансамблю «Переспів». Разом з «Переспівом» зустріч «Шевченко. Слово свободи» організували Вікторія Вікторова та Марʼяна Кох із асоціації World Ukrainian Cooperation Society.
Враження від концерту було глибоким і хвилюючим: досвід і талант режисерки Валерії Зорової органічно об’єднали у концертній програмі знайомі і улюблені з дитинства твори: «Реве та стогне Дніпр широкий…», «Думи мої, думи мої…», «Катерина», «На панщині пшеницю жала…», «У Києві на Подолі козаки гуляють…», «Заповіт» та інші. Художниця Олена Рогова провела майстер-клас назустріч Великодню. Художниця Лариса Діденко подарувала парку Бруно Вебера свою мальовничу картину.
«Дякуємо усім, хто завітав на свято Кобзаря! Це стало наразі традицією, шанувати Тараса Шевченка у Швейцарії саме у парку Бруно Вебера, — сказала наприкінці події Зоряна Мазько. — Наша наступна літературно-музична зустріч буде присвячена творчості української письменниці, перекладачки і культурної діячки Лесі Українки, яка звертається до нас словами Мавки із «Лісової пісні»: «Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає».
Світлини співчуття
Тепер розповідь про фотовиставку «Годинник війни», яку показували протягом кількох тижнів у Цюріху. Вона завершилася напередодні четвертої річниці повномасштабного російського вторгнення в Україну. Світлини показали життя українців далеко від фронту. Вони про гіркоту втрат і взаємодопомогу: діти навчаються, незважаючи на виття сирен, люди намагаються врятувати свої будинки, домашніх улюбленців та навколишню природу.
Захід організував швейцарський фотограф Патрік Люті (Patrick Lüthy), який заснував восени 2022 року швейцарсько-український проект «Український фотощоденник». «Швейцарія для всіх» також взяла участь у цій події — серед людей, пісень, спогадів, розмов.
— Це моя консерваторія на Городецького, поруч з Майданом Незалежності, будинку понад сто років, а сам навчальний заклад засновано у 1863 році.
— А ця будівля — нова. Після Чорнобиля бетон увібрав багато радіації, стояла довго порожня, потім щось зробили і дозволили користуватися.
— А там навчаються наші молоді дипломати.
— Праворуч — Майдан Незалежності і наша «Берегиня». Далі — Голосіївський парк.
— Між Європейською площею і Музейним провулком у січні 2014 року були масові сутички між учасниками Євромайдану і підрозділами МВС, саме там загинули перші Герої Небесної сотні.
«Тихо в чаще можжевеля по обрыву. Осень - рыжая кобыла - чешет гривы. Над речным покровом берегов Слышен синий лязг...
2015 год мы встретили в Украине. И не перед телевизором, а проехали на автомобиле от Харькова до Киева. Дороги были...
Кантон Гларус (нем. Glarus, фр. Glaris, итал. Glarona, ромш. Glaruna) расположен в восточной Швейцарии на площади 685,4 км², окружен со...
Унтервальден (нем. Unterwalden, фр. Unterwald) или «подлесье» – историческое название бывшего кантона и территории в Центральной Швейцарии, к югу от...
Вокруг улыбки, смех, объятия. В нарядно убранном холле большого зала Хорген (нем. Horgen ZH) на западном побережье Цюрихского озера -...
Второе поколение мигрантов часто между культурами. О чем кричит рэп? Кто голоса поколения? Какой бы рэп для учебника отобрали? Почему...
Тема «Русский язык за рубежом: семья, школа, общество» собрала в конце ноября в Посольстве РФ в Берне около 60 преподавателей...
Почему театр важен в жизни детей? Как увлечь ребенка театром? И почему детям полезно выступать на сцене? Чтобы ответить на...
— Внаслідок російської атаки на Київську область у ніч на 22 лютого вже 17 постраждалих, серед них 4 дитини, понад 100 будинків зазнали руйнувань.
— «Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба…»
— Це вже, мабуть, Херсон.
— Звісно, бо кавуни.
— Багато світлин з Одеси.
— В Одесі двоє загиблих після російської атаки. У Львові теракт, загинула 23-річна поліцейська, 25 людей поранено.
— За чотири роки в Швейцарії діти на німецькій вільно заговорили, ще й англійську вчать: доньці одинадцять, сину п’ятнадцять. Трапляється, мене коригують: «Мамо, ти тут порушила порядок слів, так буде краще».
— Першими були дієслова. Наприклад, іменник «перемога» утворено від дієслова «мог-можу»; перемога — це не щось миттєве, це дія, яка потребує зусиль, стійкості, часу для подолання труднощів.
— А я з Сум.
— А я з Києва.
— Я з Черкас.
— А я з Гостомеля.
— Так ми сусіди — я з Бучі!
— А ви відкіля?
— А я з Прилук.
— Знаємо, це біля Ніжину.
— «Гей, гей, гей, соколи
Оминайте гори, ліси, доли
Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку
Степовий жайвороночку…»
— Дякую усім за допомогу в організації фотовиставки «Годинник війни». За місяць ми отримали багато хороших відгуків. Дякую Українському хору у Швейцарії «Переспів» за пісні і ласощі. Дякую усім українцям за підтримку. Пересувна фотовиставка «Годинник війни» — це концептуальна експозиція, покликана показати, як зараз живе Україна. Усі пожертви йдуть на гуманітарну допомогу цивільному населенню України: самотнім жінкам; військовим вдовам; бабусям і дідусям, які доглядають онуків, що втратили батьків; літнім людям і дітям з порушеннями зору. Усі співробітники проєкту працюють на волонтерських засадах. Є намір показати «Годинник війни» в інших швейцарських кантонах.
— Українське мистецтво відкриває серце української культури і об’єднує добрих і гідних людей незалежно від етносу і громадянства.
— «Козацькому роду
Нема переводу!
Нема рівні козакам,
Що йдуть за свободу!..»
— Ми знаємо, ви працюєте на кордоні культур, передайте там росіянам — українці переможуть!
«Годинник війни» вимірює миті співчуттям. Сто сорок чотири світлини зафіксували людей, які живуть, люблять і творять у зламаному часі, щоб мирне життя стало сильнішим за війну. Тим часом сонце готувалось сховатися за дахи будинків, вечоріло. Люди вийшли на вулицю, щоб провести меморіальну церемонію запалювання свічок.
Культура як опір
Тепер повернемося у Дітікон на зустріч «Кобзар. Слово свободи», де був і Патрік Люті. «Виставка у Цюриху пройшла дуже добре, — розповів швейцарський фотограф. — Я почув багато добрих слів. Записи у книзі відгуків також свідчать про те, що багато відвідувачів вважають виставку «Годинник війни» і архів «Український фотощоденник» важливими для кращого розуміння того, що відбувається в Україні протягом воєнних років».
«Ми отримали пожертву в розмірі 2500 швейцарських франків від Даніеля Букса (Daniel Buchs) з асоціації Kloten Helps Ukraine, — продовжував Партік. — За ці гроші ми придбали генератори, ліки та засоби гігієни для немовлят і людей похилого віку для села на південній лінії фронту. Розподілом займаються наші партнери в Україні, я знаю їх особисто і довіряю їм. Для мене дуже важливо, щоб 100% усіх пожертв використовувались безпосередньо для допомоги на місцях».
У червні виставка «Годинник війни» готується відкритися в Базелі.
- Слово свободы и свидетельства войны: украинские события в Швейцарии - 24 марта 2026
- Слово свободи і свідчення війни: українські події у Швейцарії - 24 марта 2026
- Полумертвые: диагноз эпохи в романе Олега Радзинского - 22 марта 2026
Ілюстрації:
Музично-літературна зустріч «Шевченко. Слово свободи». Bruno Weber Park, Дітікон, 21 березня 2026 р. (© Patrick Lüthy)
На фотовиставці «Годинник війни». Photobastei Zurich, 15 січня – 23 лютого 2026 р. (© Patrick Lüthy)
Поделитесь публикацией с друзьями