Історія «Голубки» – культурна дипломатія у Швейцарії
Запрошення українського ансамблю народного танцю «Голубка» на Національне свято Швейцарії 1 серпня на лузі Рютлі – більше, ніж добра новина. Це посилання світу: українська присутність у альпійській країні перестає бути виключно темою гуманітарної допомоги і тимчасового захисту людей від війни. Водночас історія «Голубки» показує, як працює за кордоном українська культурна дипломатія.
Разом ми сильніші, ніж поодинці
На гірському лузі Рютлі в кантоні Урі 1 серпня зібралися понад 1100 людей. Свято на тему «Мови одягу» організувало Швейцарське благодійне товариство (SGG), орендар історичного лугу, на якому, згідно з легендою, 735 років тому було закладено основи швейцарської державності. Почесним гостем церемонії стала Швейцарська асоціація традиційного костюма (Schweizerische Trachtenvereinigung), заснована сторіччя тому у Люцерні.
Різноманітність традиційних костюмів надало урочистим особливої барвистості. Президент асоціації Деніз Хінтерманн (Denise Hintermann) підкреслила, що національний костюм є частиною історії, «яку ми пишемо і сьогодні», розповідає швейцарське медіа Swissinfo.ch.
В свою чергу президент країни у цьому році Гі Пармелен (Guy Parmelin) сказав про символіку історичного вбрання. За його словами, традиція жива, поки «люди її носять — у тому числі буквально». У Швейцарії мирно співіснують різні «мови одягу», національні мови, регіони й ритуали. Крім того, пам’ять лугу Рютлі підтверджує, що люди різного походження «разом сильніші, ніж поодинці». Саме дбайливе ставлення до культурної спадщини і ліберальні цінності формують віковічну історію Швейцарії.
Українська «Голубка» у Швейцарії
Історія «Голубки» теж про це. Український ансамбль народного тунцю створила у Цюриху восени 2022 року хореографка Олена Хайдеманн, львів’янка, яка багато років живе у Швейцарії. Задум був волонтерським: підтримати людей, які знайшли в Швейцарії захист від російської агресії, і створити для них безпечний простір. Заняття для танцюристів зі статусом захисту S безкоштовні, а танцювальна школа Daniela Quispe Tanzschule надала приміщення на умовах солідарності. Сьогодні ансамбль об’єднує понад тридцять жінок і чоловіків.
Тут є важлива деталь. Новини про інтеграцію часто схожі на казенні звіти: курси мови, працевлаштування, житло, документи. Усе це справді першочергове для людини, яка пережила втрату дому, а часом і більшу біду. Але для повноцінного життя потрібні також друзі, довіра, відчуття безпеки і спільності. У цьому сенсі аматорський танцювальний ансамбль -саме про ідею, яка об’єднує людей для спільної і відповідальної дії як носіїв та популяризаторів української культури.
Швейцарія стоїть на порозі літніх канікул. Школи підбивають підсумки навчального року, що минає, і складають розклад на наступний. «Швейцарія для...
Як вдається поєднувати реальність війни та миру? Ваша думка про політику нейтралітету Швейцарії? Що хвилює українців у Швейцарії? Ви спілкуєтесь...
Ансамбль українського народного танцю «Голубка» запросили на Національний день Швейцарії на історичний луг Рютлі над Люцернським озером. Це визнання високих...
Привітний чоловік стримано розповідає, як вижив під тортурами під час окупації Херсона. Це Павло Шмулевич, староста синагог Єврейської громади Цюриха....
Українська пісня і слово, минуле і сучасність зустрілися в суботу поблизу Цюриху. Класична українська поезія ожила в сучасному сценічному виконанні....
During the four years of war in Kyiv, four Russian-language anthologies titled God poezii (Year of Poetry) were published. Their...
Можна заперечити: чи не зводить це Україну до фольклору — віночків, чобітків і святкової екзотики? Такий ризик існує завжди, коли культура меншини виходить на сцену більшості. В історії ХХ століття, зокрема в Радянському Союзі, імперська політика нерідко ховалася за красивими декораціями «дружби народів» і контрольованого фольклору. Але у випадку «Голубки» важливо інше: самі українці через танець розповідають про себе, діляться скарбами своєї культури і вдячністю до країни, яка допомагає їм пережити важкі часи та зберегти себе. За таких умов народний танець стає не декорацією, а мовою суб’єктності.
Український ансамбль «Голубка» цікавий саме тим, що береже своє і водночас відкритий до спілкування. У репертуарі ансамблю є українські танці, але є й швейцарські — зокрема «Баарер полька». У вересні колектив готує спільний виступ із йодль-хором із комуни Устер, що біля Цюриха: швейцарці співатимуть, українці танцюватимуть, а потім глядачів запросять до майстер-класів. Це не асиміляція, де новоприбулі мають розчинитися в більшості. І не культурна бульбашка, де громада відгороджується від країни, яка її прийняла. Це культурний обмін, у якому сторони збагачують одна одну.
Пам’ять лугу Рутлі і сучасність
Саме тому запрошення на луг Рютлі має символічну вагу. Пам’ять історичного місця пов’язана з легендою про союз Урі, Швіца й Унтервальдена 1291 року. У 1859 році асоціація суспільного добробуту SGG придбала луг, а в 1860-му передала його Швейцарії як «невідчужуване національне надбання». В цьому році церемонія «Мови одягу» стала роздумом про походження, приналежність, ідентичність, гордість і різноманіття. І у такому контексті поява українського костюму на лузі Рютлі цілком закономірна. Це стало складовою розмови про те, як сучасна Швейцарія бачить мультикультурність.
Історія української «Голубки» у Швейцарії типова для нашого часу. Зараз міжнародний імідж України складається з дипломатичних заяв, новин із фронту та тилу. Він також формується на підприємствах, у концертних і спортивних залах, на фестивалях, у школах, на вулицях і у дворах, де українці щотижня роблять щось видиме, якісне й відкрите для інших. З 2022 року Україну в Європі часто бачать через трагедію та героїзм. Українські культурні асоціації, такі як «Голубка», додають до образу українського суспільства ще одну важливу рису — життєздатність.
Культурна спадщина допомагає людині зберігати себе, а країні — бути впізнаваною не лише через історію страждання. Коли українці поруч з іншими мешканцями країни відзначають державне свято Швейцарії на Рютлі, складається гармонійна реальність, у якій живуть і працюють гідно та вільно. Так через українську культуру відкривається просте знання: люди, які ще недавно потребували захисту, перестають бути випадковими гостями. Вони стають співтворцями спільного європейського простору.
- Історія «Голубки» – культурна дипломатія у Швейцарії - 9 августа 2026
- Как работает свободная журналистика? - 22 июля 2026
- Почему человеку нравится стрелять по мишени? - 20 июля 2026
Ілюстрації:
Президент Швейцарії Гі Пармелен позував із людьми у традиційних костюмах різних народів і країн, у тому числі України. Тема свята на лузі Рютлі була «Мови одягу». Швейцарія, 1 серпня 2026 р. (© golubka.ch)
Культурна дипломатія у Швейцарії. 1 серпня 2026 р. (© golubka.ch)
Український фольклорний колектив «Голубка» на святі «Купала». Швейцарія, 2025 р. (© golubka.ch)
Український ансамбль народних танців «Голубка». Швейцарія, 11 жовтня 2025 р. (© golubka.ch)
Український фольклорний колектив «Голубка» в День вишиванки. Швейцарія, 21 травня 2026 р. (© forall.swiss)
Поделитесь публикацией с друзьями